Губиниська селищна рада розташована на півночі Новомосковського району Дніпропетровської області.

До селищної ради відносяться два населених пункти смт.Губиниха та с.Євецько – Миколаївка.

Центральний населений пункт в якому знаходиться приміщення виконавчого комітету с/ради - смт.Губиниха.

З 1964 року село Губиниха віднесено до категорії селищ міського типу.

Про історію виникнення села Губиниха збереглися документи, в яких сказано що в 1704 році – на цій багатій по своєму положенню місцевості, поселився багатий престарілий козак Оверко Губін і скоро збудував тут свій зимівник з куренями і зимниками.

В 1709 році перед зруйнуванням старої Запорізької Січі Губін перевіз сюди з Чортомлика всю худобу і все добро.

В 1775 році після зникнення Запорізької Січі в зимівник Губіна приїхали сім’ї козаків Сови, Клименка, Павленка, Заговори, Оберемка та інших. Ці козаки захопили багато родючої землі, яку обробляли сезонні селяни і збіднілі козаки.

Військовий Запорізький старшина Федір Романович Білий поїхав до губернатора Черткова і одержав згоду збудувати слободу Губиниху. Білий намагався привчити запорізьців до мирного трудолюбивого життя.

В 1875 році з дозволу Азовського губернатора Черткова в Губинисі було збудовано церкву, яка поступово оволоділа 180 – десятинами землі.

В кінці ХVІІІ століття в селі налічувалось 900 чоловік жителів, село простяглось понад річкою на 2 км.

У 1902 році тут відкрито першу церковно-приходську чотирикласну школу, в якій навчалось 20 дітей, це на 1000 дворів.

До 1917 року в с.Губиниха була вже п’ятикласна школа, де налічувалося 135 учнів.

У 1914 році земством була збудована лікарня. До революції через с.Губиниху була прокладена залізнична колія і збудована залізнична станція.

Мешканці с.Губиниха разом з селянами навколишніх сіл боролися проти царизму в 1905-1907 р.р. та в 1917 р. Радянську Владу в с.Губиниха було проголошено 14 січня 1918 року о 14 годині дня після арешту німецько-гетьманських ставлеників повстанцями під керівництвом Архипа Андрійовича Свічкаренка та його бойових друзів Федора Івановича Копила, Кулеби Федора Петровича, Копійки Семена , Старікова Матвія, Хобота Дмитра Григоровича, Корнієнка Порфіра Охрімовича, Ткаченка Івана Свиридовича та інших. Всього 42 чоловіка.

Партизани повстанці скасували всі розпорядження німецько-гетьманської влади і у відповідності із ленінським декретом селяни одержали землю. Уповноваженим до розподілу землі біднота призначила своїх односельчан Лисогорю Олександра Івановича, Січкаренко Архипа Андрійовича, які успішно виконали це завдання. Селяни одержали у власне користування до 5 тисяч десятин землі.
Осередок комсомолу в с.Губиниха було створено 4 травня 1920 року. Секретарем осередку було обрано Головача Спиридона, а членами були Ганна Можеровська (перша дівчина комсомолка в селі), Іван Тоц, Григорій Руденко.

Створення колективних господарств по обробітку землі у Губинисі почалося ще в 1927 році. Тоді 12 партизанських сімей об’єдналися в артіль «Червоний партизан», обравши головою Д.П..Носенка,
В 1932 році в листопаді з одного колгоспу було створено три: «Червоний партизан», ім.Постишева, ім..15-річчя Червоної Армії.

В кінці 1934 року було створено 5 колгоспів: «Червоний партизан», «Іскра», «15-річчя Червоної Армії», «Шевченко», «Ворошилов».

Перед ВВВ в селі було відкрито 2 семирічні школи і середня школа, збудовані нові корпуси лікарні, будинки кооперації, будинок пошти і закладено сад на 130 га., ставки на 20 га.

Напад фашистських агресорів на нашу Батьківщину перервав мирну працю, приніс горе в кожну сім’ю. Після окупації с.Губинихи 27 вересня 1941 року гітлеровці почали розправи над мирними жителями. Було розстріляно 946 осіб, у тому числі 10 сімей. Близько 300 осіб вивезено на каторжні роботи у Німеччину. 1960 жителів Губинихи воювали із гітлерівцями на фронтах Великої Вітчизняної війни, близько 1000 з них загинули, імена яких викарбувані на плитах біля пам’ятника вічної Слави, 236 удостоєні бойових нагород. Уродженець Губинихи льотчик І.А.Тараненко , який звершив 265 бойових вилетів і приймав участь у 50 повітряних боях та особисто збив 11 ворожих літаків у 1942 році був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Майже два роки село знаходилося в окупації . 23 вересня 1943 року Губиниху було звільнено від окупантів.

У центрі селища стоїть також пам’ятник першому організатору колгоспів, партизану громадянської та Великої Вітчизняної воєн А.А.Свічкаренку.

Під час колективизації артіль «Червоний партизан» значно поповнилася і була створена ще одна – ім..Котовського. Вже у 1976 році на базі цих господарств та колгоспу ім..Чапаєва з сусіднього села Євецько-Миколаївка організовується спецгосп ім..Котовського. Очолював його Володимир Стефанович Тарасенко і 21 рік залишався беззмінним головою правління.

За радянських часів село виросло до селища.

На сьогоднішній час у селищі працюють два клуби, дві бібліотеки , 2 дитячих дошкільних заклади, 2 відділку зв’язку, відділення ощадбанку, відділення Приватбанку, спортивний заклад ДЮСШ, Центр науково-технічної творчості учнівської молоді, 664 учня вчаться у двох середніх школах, працюють 3 аптеки, 15 магазинів, 22 кафе – павільони, 3 церкви, 2 будинки побуту. Тривалий час у Губинисі знаходилася районна лікарня, на сьогоднішній день ця лікарня обслуговує жителів селища Губиниха та с.Євецько-Миколаївка та перепрофильована у лікарню широкого профілю.

Гор­диться Губиниха своїми знатними людьми. Серед них Герой Соціалістичної Праці - Іван Корнійович Галата, відомий майстер по вирощуванню цукрових буряків, кавалер ордена Леніна - Іван Костянтинович Галата, механізатор колгоспу, учасниця ВДНГ - Галина Гаврилівна Захарчук, відзначена за свій вклад у розвиток сільського господарства премією ВДНГ СРСР, автомобілем «Москвич». Два скликання підряд була депутатом Верховної Ради СРСР Тама­ра Миколаївна Захарова, а Володимир Сте­фанович Тарасенко двічі обирався депутатом Верхо­вної Ради України. Тільки добрими словами згадують тут відмінну роботу агронома іспанця Анатолія Сергійовича Гарсія.

Також хочеться добрим словом відмітити тих, хто відбудовував наше селище, нині вже покійного колишнього голову колгоспу Героя соціалістичної праці, лауреата державної премії О.Р.Щербину.
Кавалер ордена Леніна колгоспник А.М.Дробот, кавалери ордена жовтневої революції Х.О.Решетняк, П.А.Семенченко, орденів трудової слави ІІІ ступеня А.І.Білко, Г.І.Данькевич – ось ті, хто гідний слави старших поколінь.

Центральний населений пункт смт.Губиниха

Територія – 1070,9 га,

Населення – 5894 особи,

Домогосподарств - 2254.

Населений пункт с.Євецько-Миколаївка

Територія – 113,4 га,

Населення – 298 осіб,

Домогосподарств – 110.